Як упоратися з дитячою жорстокістю
Олена, мати 16-річного сина, вперше зіштовхнулася з жорстоким поводженням з його боку два роки тому: «Я була в розпачі. Якби хтось інший посмів підняти на мене руку, я б негайно викликала поліцію. Але ж це мій син! Я не хочу, щоб його заарештували, я просто хочу, щоб він так більше не робив. Мені було соромно зізнатися в цьому своїм родичам, які могли б допомогти. Ситуація ставала просто нестерпною, але я не могла нічого вдіяти. Я почувалася як у пастці».
Жорстоке поводження передбачає випадки, коли дитина (зазвичай підліток, але іноді й дитина молодшого віку) демонструє образливу поведінку у ставленні до будь-кого з батьків. Це може бути як одиничний випадок, так і звичайна поведінка дитини, яка проявляє жорстокість у вигляді словесних образ, погроз, залякування, навіть рукоприкладства. Батьки, з якими поводяться жорстоко, живуть у постійному страху, не знаючи, чого очікувати від дитини. У деяких випадках такі прояви можуть бути не такими емоційними: дитина завдає шкоди батькам холоднокровно й без емоцій.
Батьки, які піддаються жорстокому поводженню, відчувають свою безпорадність, сором, злість або страх. Ці почуття настільки потужні, що людина втрачає здатність логічно мислити й адекватно реагувати на ситуацію. Вони бентежать, і батьки не знають, що робити. Якщо дитина проявляє жорстокість у ставленні до вас, пам'ятайте, що така ситуація не означає вашу слабкість або некмітливість. Найчастіше жертвами жорстокого поводження стають люди, цілком успішні в роботі та інших сферах життя.
Чи є поведінка моєї дитини жорстокою?
Якщо дитина завдає вам фізичної шкоди – це жорстоке поводження. Один літній чоловік, який виховує онуку, зізнався: «Її поведінка була жахливою: вона кидала речі, коли гнівалася. Одного разу вона кинула в мене попільничку і влучила в груди. Після цього вона навмисно стала кидатися в мене різними речами. Але я ніколи не сприймав це як жорстокість». Ніхто не вірить, що їх дитина здатна на жорстоке поводження. Ми до останнього сумніваємося, чи дійсно все так погано, як нам здається. Запитайте себе: якби на місці вашої дитини був сусід, співробітник або хтось інший, вважали б ви його дії проявами жорстокості чи ні? Це допоможе вам тверезо оцінити ситуацію.
Що свідчить про схильність дитини до жорстокості
Іноді ситуація загострюється, коли ми цього навіть не помічаємо. Розглянемо кілька ознак, які свідчать про те, що дитина схильна до жорстокого поводження:
Ви відчуваєте, що вас залякують. Якщо ви відчуваєте, що дитина переходить межі дозволеного, намагаючись домогтися свого, це нормально. Діти часто наполягають на своєму, поки ви не скажете непохитне «Ні». Але якщо ви відчуваєте, що реакція дитини на заборони може вам нашкодити – це привід насторожитися. За допомогою залякування вона намагається домогтися свого. Залякувати можна за допомогою слів, тону голосу або просто погляду.
Шалена непокора. Діти часто бувають неслухняними. Але якщо ваша дитина не поважає авторитет батьків, не визнає ніяких правил, встановлених вами, не боїться наслідків, це означає, що вона в майбутньому може проявляти жорстоке поводження. Більшість дітей можуть бути неслухняними без прояву жорстокості, але занадто шалена непокора є ознакою більш серйозних проблем.
Посилюються прояви жорстокого поводження. Діти виявляють гнів, гупають дверима, кидають речі на підлогу. Можливо, ви пам'ятаєте часи, коли ви самі були підлітком і в пориві злості могли розбити якусь річ. Але з часом ви зрозуміли, що така поведінка не дає можливості отримати бажане. Крім того, якщо ви розбили якусь цінну річ, вам доведеться заново її купувати. Але якщо такі схильності дитини до руйнування посилюються, вона все ламає, б'є кулаком стіну, розбиває речі, які знаходяться поруч з вами, і при цьому словесно погрожує або порушує особисті кордони, це може свідчити про схильність до жорстокості.
Чому діти бувають жорстокими?
Коли дитина проявляє жорстокість, батьки часто відчувають свою провину. Вони думають: «Якби ми краще її виховували, вона б такою не стала». Але причини такої поведінки можуть бути різними:
відсутність чітких меж між батьками й дитиною;
вживання будь-яких алкогольних або наркотичних речовин;
невміння контролювати емоції;
психічні розлади, наприклад, дефіцит уваги, опозиційно-зухвалий розлад - стан, характерний для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, при якому проявляються агресивність і непокора.
Деякі діти виявляють жорстокість тому, що не можуть упоратися з емоціями. В інших випадках дитина проявляє жорстоке поводження усвідомлено й отримує задоволення від своєї сили. Пам'ятайте: можна здогадуватися про причини жорстокого поводження, але йому немає виправдання або логічного пояснення.
Як реагувати на дитячу жорстокість?
Агресивна або насильницька поведінка – це ненормальна ознака підліткового віку або юності. Це не поведінка, яку дитина переросте, на яку батькам не варто звертати уваги. Пам'ятайте, що жорстоке поводження – це порушення прав тих, хто оточує. І жорстокість у ставленні до батьків так само незаконна. Ваш будинок – це місце, де дитина вчиться взаємодіяти із зовнішнім світом. Вона вчиться розрізняти, що дозволено, а що – ні, бути відповідальною за свою поведінку, її наслідки. І агресивне чи жорстоке поводження – це одні з найбільших труднощів, з якими зіштовхуються батьки в процесі виховання. Це приносить батькам страждання. З одного боку, вони інстинктивно намагаються захистити дитину, з іншого – ніщо не може їх так засмутити чи роздратувати, як її жорстоке поводження.
Коли ви відчуєте в собі сили протистояти жорстокому поводженню дитини, дотримуйтеся таких рекомендацій:
Порада № 1. Чітко позначте особисті кордони
Подбайте про те, щоб дитина зрозуміла ваші фізичні й емоційні кордони. Ви можете прямо сказати: «Не можна кричати на мене, штовхати або бити». Якщо ви озвучували такі вимоги раніше, але дозволяєте дитині безкарно їх порушувати, це збиває її з пантелику. Ваші слова дають їй сигнал дотримуватися кордонів, але дії говорять про те, що їх можна порушувати. Слідкуйте за тим, щоб ваші слова відповідали діям.
Порада № 2. Поясніть дитині наслідки жорстокого поводження
Скажіть їй: «Коли ти штовхаєш мене, кидаєш у мене чимось або завдаєш будь-якої іншої фізичної шкоди, це називається домашнім насильством. Я люблю тебе, але якщо ти будеш так поводитися, я викличу поліцію, і ти будеш нести відповідальність за свої дії». Знову ж таки, переконайтеся в тому, що ваші слова відповідають діям. Якщо ви знаєте, що не зможете викликати поліцію, не кажіть цього. Безпідставні погрози ще більше переконають дитину в тому, що вона може безкарно виявляти жорстокість. Ви можете встановити інші наслідки у випадку такої поведінки. Уявіть, що так поводиться ваш друг. Ви б стали допомагати йому в чомусь чи позичили б гроші? Напевно, ні
Порада № 3. Зверніться по допомогу
Жорстоке поводження дитини у ставленні до вас – це серйозна проблема, яка потребує негайного втручання. Про це не прийнято говорити, але це необхідно, як би важко це не було. Поділіться своїми хвилюваннями з тими, до кого ви зазвичай звертаєтеся по підтримку – до родичів, друзів тощо. Якщо ви переймаєтеся тим, що вони засудять вас і це тільки погіршить ситуацію – зверніться до фахівців.
Для того щоб відновити здорові взаємини з дитиною, вам буде потрібен час. Немає способу швидко виправити ситуацію. У першу чергу визнайте те, що проблема є, і прийміть свою відповідальність за її рішення. Знайдіть у собі сили звернутися по допомогу й виправити ситуацію.
Матеріали з сайту: https://childdevelop.com.ua/articles/conflict/4770/