Психолого-дидактичні особливості молодшого підліткового віку

Вступ дитини до п’ятого класу, перехід від молодшої до середньої школи – відповідальний і достатньо важкий період у житті кожного школяра.
Це обумовлено зміною навчальної та соціальної ситуації, що висуває передучнем якісно нові завдання порівняно з початковою школою. Тому забезпечення успішної адаптації дитини до системи навчання у середній освітній ланці сприяє перспективності подальшого її особистісного розвитку.

Серед чинників, що впливають на успішність переходу до основної школи, велике значення має зміна форм організації та умов навчання, а саме:

  • проведення уроків різними вчителями, які відрізняються індивідуальним особливостями  поведінки і діяльності, рівнем вимог, оцінювання (найчастіше неузгодженими);

  • невміння (чи небажання) вчителів-предметників враховувати вікові т індивідуальні особливості дітей;

  • кабінетна система навчання, що, з одного боку, висуває підвищені вимоги до дисципліни  і організованості дитини, а з другого – зменшує час на відпочинок, а значить втомлюваність і знижує працездатність п’ятикласників;

  • збільшення навчального навантаження (поява нових навчальних дисциплін,  зменшення ролі наочності, перехід до нового, теоретичного, рівня викладання матеріалу, збільшення як кількості, так і інтенсивності та інформативності уроків);

  • можлива зміна класу чи школи у зв'язку зі спеціалізацією навчального закладу, що означає зміну усталених стосунків з однокласниками та вчителями;

  • зміна режиму дня.

Необхідність швидко пристосуватися до нових вимог, виправдати очікування вчителів та батьків щодо навчальної успішності при різкій зміні умов навчання – вже є стресогенним фактором і викликає ризик виникнення дезадаптації. До того ж перехід у середню освітню ланку співпадає у часі з початком вікової  кризи – переходом до підліткового віку з його фізіологічними та психологічними особливостями.

Вікові психологічні особливості 10-річних  школярів  визначаються домінуванням емоційної сфери у функціонуванні психіки і особистісними новоутвореннями. Під час навчання у початковій школі у дітей відбувається розвиток пізнавальних потреб, мотивації навчання, навичок навчання, формування навчальної діяльності.

У особистісній сфері розвиваються індивідуальні особливості і здібності, навички  самоконтролю, самоорганізації та саморегуляції, розвиток адекватної  самооцінки.
Наприкінці початкової школи у дітей повинні бути сформовані такі центральні вікові новоутворення, як довільність, рефлексія, внутрішній план дій, розвиток пізнавального ставлення до дійсності.
Разом з тим передумовою успішної адаптації є не тільки процеси   пристосування, а й досягнення, спрямовані на те, щоб ефективно функціонувати на певному етапі, розвиток  здатності до подальшого конструктивного психологічного, соціального і особистісного  розвитку.

Тобто у психологічному статусі випускника початкової школи мають бути
закладені основні риси статусу п'ятикласника, такі новоутворення, як:

  • довільність, усвідомленість та інтелектуалізація всіх психічних процесів, їх внутрішнє опосередкування;

  • почуття дорослості;

  • рефлексія;

  • розвиток самосвідомості (Я-концепції, самооцінки), орієнтація на однолітків.

Таким чином, під готовністю переходу від початкової до середньої школи розуміють сформованість основних компонентів навчальної діяльності, успішне засвоєння програмного матеріалу, сформованість новоутворень молодшого шкільного віку, наявність особистісних утворень  молодшого підлітка у дитини-четвертокласника, якісно новий тип взаємовідносин з дорослими та однолітками.

   Процес проходження адаптації має кілька етапів.  Психологічні та психофізіологічні дослідження свідчать, що на початку навчання у 5 класі всі системи організму школяра можуть бурхливо реагувати у відповідь на комплекс нових впливів і змінених умов, у цей час можливе загострення хронічних соматичних хвороб, прояви функціональних відхилень.

  Часто відзначають зростання тривожності, емоційної нестійкості,невпевненості у собі, поведінкові розлади – дратівливість,агресивність, надмірна розкутість, неорганізованість, «протестна» поведінка. На наступних етапах адаптаційного процесу, як правило, наступає спочатку нестійке, а потім відносно стійке пристосування до нових умов і вимог, пошук і визначення найоптимальніших варіантів реагування на навантаження, зменшення напруги всіх систем.
 

Ознаками успішної адаптації психологи вважають:
- задоволеність дитини процесом навчання;
- легкість і успішність засвоєння програмного матеріалу;
- достатня самостійність дитини при виконанні навчальних завдань, звернення за допомогою до дорослого лише після спроб виконати завдання самостійно;
- задоволеність дитини міжособистісними відносинами з дорослими і однокласниками.
        

Отже, успішність переходу від молодшої до середньої освітньої ланки забезпечується врахуванням наступності та спадкоємності між ними, цілеспрямованим формуванням у дітей психологічних механізмів, що дозволять адекватно прийняти нову ситуацію діяльності та спілкування. Це сприятиме підвищенню загального потенціалу психічного розвитку дитини, її повноцінному особистісному становленню, забезпечить подальшу успішність навчання і життєдіяльності загалом.