13.11.2018
Що робити вчителям у школі в екстремальних ситуаціях
Як не допустити агресії учня
Перш за все, вчителям треба уважніше придивлятися до своїх учнів. Конфліктологи стверджують, що за останні чотири роки градус агресії серед українських школярів зріс у кілька разів. На це впливає багато чинників, у тому числі загальна ситуація в країні. Школярі навіть підсвідомо можуть прагнути влаштовувати бійки і сутички між собою та втягувати в конфлікти вчителів.
Що робити, якщо агресивний учень зриває урок:
Застосуйте метод «розстановки сил»
Вчителю варто займатися попередженням конфліктів. Він повинен добре знати, чи є в класі діти, з якими однолітки не хочуть спілкуватися, ігнорують. Чи є в колективі прояви булінгу щодо когось з дітей.
Перед початком уроків попросіть кожну дитину на аркуші паперу написати прізвища чотирьох дітей, з якими вона хоче сидіти поруч за партою. А також прізвище того, кого вона вважає своїм найкращим другом. Коли вчитель проаналізує результати, то легко помітить, кого з дітей «забули», не згадали зовсім.
Цей метод має назву «розстановка сил». Завдяки йому можна дослідити комунікацію в колективі й дізнатися, хто в класі жертва, хто агресор, хто є неформальним лідером, а від кого відвернулися однолітки.
Попросіть допомоги в школярів
У багатьох українських школах зараз створюються так звані служби примирення, або групи медіації. Адміністрації шкіл навіть виділяють окремі приміщення для «кімнат примирення», де діти допомагають іншим дітям вирішувати конфлікти. Розробляють сценарії вирішення суперечок.
Зазвичай такі групи формують серед дев’ятикласників, щоб до закінчення школи старшокласники змогли передати навички у вирішенні конфліктів молодшим учням, тобто виступали для них у ролі коучів.
Цей спосіб виявився досить ефективним. Часом діти більше довіряють іншим учням, ніж вчителям.
Спробуйте метод переформулювання
Якщо в учня стався раптовий спалах агресії (наприклад, від кидає в однокласників чи вчителя різні предмети, штовхається, кричить), треба якнайшвидше ізолювати дитину від публіки. Бо саме публікою виступає клас у цей момент.
Вчитель має спокійним упевненим рухом взяти дитину, що агресує, за руку і провести до іншої кімнати, де можна залишитися сам на сам. Річ у тім, що часто діти демонструють таку поведінку «на куражі», коли отримують задоволення від того, що інші спостерігають за їхнім «виступом».
Спробуйте відволікти школяра спокійними простими запитаннями. Підбирайте їх залежно від віку дитини. Наприклад: «Тобі не холодно? Ти весь тремтиш», «Що тобі потрібно для того, щоб заспокоїтися? Хочеш води?», «Бачиш, що то за пташка за вікном полетіла?» Лише після того, як дитина заспокоїться, слід попросити: «Розкажи мені про причини, через які ти так поводишся».
У такі моменти дієвим може стати метод переформулювання. Тобто ви повертаєте учню інформацію, яку він сказав у негативному ключі, так, щоб вона стала нейтральною.
Наприклад, школяр каже: «Вони всі мене задовбали!» А вчитель відповідає: «Ти справді відчуваєш таке сильне невдоволення від їхньої надокучливості?» Тобто слід прибрати конфліктогенний компонент з речення, однак залишити його суть. Тоді дитина перейде до конструктиву, напруга спаде, — так влаштований людський мозок.
Також треба уникати оціночних суджень, натомість ставити більше відкритих запитань. Доречними будуть такі: «Що відбулося перед тим, як ти вирішив так вчинити? Про що ти думав, коли з’явилося бажання заподіяти шкоду іншим?»
Це дасть змогу дитині розкрити ситуацію так, як вона сама її проектує власною поведінкою. Адже агресія — це спосіб прокричати про ту чи іншу проблему. Завершити розмову варто так: «Як те, що відбулося, відбилося на тобі? Як думаєш, що буде далі?»
Заручіться підтримкою колег
Українські вчителі звикли самотужки вирішувати проблеми і не звертаються по допомогу до колег навіть коли йдеться не про одного учня, що зриває уроки, а про цілий клас, що робить різні капості.
Однак коли вчитель бачить, що справа стосується його авторитету, потрібно сказати про проблему керівництву школи, звернутися до шкільного психолога або навіть винести питання на педагогічну раду.
Колеги допоможуть проаналізувати ситуацію, адже агресивний учень чи клас можуть ставитися так до всіх вчителів. Також колеги можуть допомогти вам подивитися на себе зі сторони — зрозуміти, що може провокувати агресивну поведінку дітей. Поради інших вчителів допоможуть виявити заводія, лідера думок у класі. Варто попросити психолога провести з ним бесіду.
З’ясуйте позицію агресора
У кожної дитини є позиція, тобто те, що вона демонструє своєю поведінкою. А також інтерес із цього питання, який діти часто намагаються замаскувати.
Наприклад, жбурляння папірців у вчителя чи однокласника — це висловлення позиції. А який інтерес ховається за нею — може пояснити лише сам агресор. Тому варто запитати: «Що ти хочеш сказати, коли так робиш? Про що твоя дія? Що ти демонструєш? Навіщо ти тут — отримувати знання чи проводити час?»
Застосовуйте метод відкритих запитань, щоб школярі почали озвучувати свої потреби. Тоді вчитель має висловити у відповідь свої, щоб побачити, де вони пересікаються. Однак завершувати необхідно категорично: «Треба, щоб це припинилося просто зараз».
Потреби дітей — комфорт і безпека. Якщо викладач надто вимогливий і влаштовує контрольні без попередження, то може сказати школярам таке: «Бачу, ви незадоволені несподіваними контрольними. Це впливає на ваше відчуття безпеки. Якщо це некомфортно для вас, я буду попереджати за кілька днів, щоб ви мали змогу підготуватися, а страх отримати погану оцінку не викликав негативної реакції».
Недоречно стояти на позиції «я вчитель, тому я правий». Треба донести конструктив: «Я приходжу до школи виконати свою роботу — передати знання та вміння. І зможу це зробити тільки в атмосфері взаємоповаги».
Наприкінці бесіди обов’язково запитайте в класу: «Ми з вами про це поговорили чи ми з вами про це домовились?»
Застосовуйте принцип ненасильницького спілкування
Не слід застосовувати агресію у відповідь на агресію. Висловлювання «Ти що собі думаєш? Як посмів?» вирішити конфлікт не допоможуть. Варто застосувати принцип ненасильницького спілкування.
Приміром, ідеться про глузування якогось учня чи цілого класу з вчителя. Спокійно висловіть дітям свої почуття з цього приводу. Скажіть: «Коли ви смієтеся в мене за спиною, я засмучений. Я не можу виконувати свою роботу в ці моменти так, як мені хотілося б. Мені боляче від того, що ви проявляєте неповагу. Є пропозиції, як ми можемо вирішити цю проблему?»
Завершіть розмову відкритим прямим проханням: «Давайте закінчимо все це негайно». Це спосіб донести до людини інформацію так, щоб у неї з’явився внутрішній мотив вчинити, як хочете ви.
Станьте посередником між батьками
Саме вчитель має виступити в ролі «буфера» між батьками агресора та батьками дітей, яких він ображає. Зберіть батьків разом для бесіди. Однак розмова має бути стриманою. Вчитель повинен слідкувати, щоб не звучало образливих висловлювань.
Батьки дитини-агресора і так у складному становищі, надмірний тиск може змусити їх захищатися, а не знаходити консенсус. Спершу треба їх уважно вислухати: можливо, у родини виникли серйозні проблеми і їй потрібна допомога. У жодному випадку вчитель не повинен допускати, щоб одні батьки сварили інших. Викладач має володіти компетенцією дипломата-посередника.
Запитуйте в обох сторін: «Що відбулося? Що це для вас означає? Як ви бачите цю ситуацію в майбутньому?» Батьки мають зрозуміти, що їх об’єднує спільна мета — безпека їхніх дітей. Тому разом треба думати, як вирішити проблему.
Якщо ситуація з агресором зайшла надто далеко, є сенс поговорити з батьками цієї дитини про можливість переведення до іншого навчального закладу.
В любій екстремальній ситуації -- бути завжди напоготові
Навіть якщо вам здається, що ваша школа ніколи не стане місцем теракту, вам все одно треба бути напоготові. Які мають бути профілактичні дії:
— з’ясуйте, де розташовані резервні виходи,
— дізнайтеся про план евакуації з будівлі на випадок надзвичайної ситуації,
— дізнайтеся, де зберігаються засоби протипожежного захисту і як ними користуватися, спробуйте отримати елементарні навички надання першої медичної допомоги,
— зберігайте в шухляді такі предмети: маленький радіоприймач і ліхтарик запасні батарейки до них, аптечку, носові хустинки, свисток.
Терористи взяли вас у заручники. Що робити?
Головним завданням терористів є не розправа із заручниками, а тиск під загрозою цієї розправи. У таких випадках вам необхідно запам’ятати, як поводитися:
— намагайтесь бути розважливими, спокійними, по можливості миролюбними;
— уникайте будь-яких дискусій;
— за першої ж нагоди намагайтесь повідомити про своє місце розташування рідним чи в поліцію;
— намагайтеся запам‘ятовувати будь-яку інформацію про злочинців, яка в майбутньому допоможе встановити їхнє місце розташування;
— при застосування спецпідрозділом правоохороних органів сльозоточивого газу дихайте через мокру тканину, швидко і часто моргайте, викликаючи сльози;
— потрапивши під стрілянину, лягайте на підлогу або землю, не стійте біля вікон, навіть зачинених, не піднімайтесь вище підвіконня. Найнадійніше місце у приміщенні — санвузол. На вулиці спробуйте знайти будь-яке укриття — клумбу, сміттєзбірник, автомобіль. Врешті-решт, накрийте голову руками та ляжте на землю.
Хай як складно це може бути, але перебуваючи у заручниках, необхідно зберігати спокій, не втрачати самовладання, правильно запам’ятовувати все, що відбувається навколо, не піддаватись на можливі провокації, а також не виказувати непотрібного героїзму, правильно оцінювати свої можливості.
Також слід пам’ятати, що допомога прийде. Адже будуть проводитися відповідні антитерористичні операції.
Почалася антитерористична операція, яку проводять спецслужби. Що робити?
У такому випадку треба запам’ятати наступний перелік дій:
— лежіть обличчям до підлоги, голову закрийте руками і не рухайтеся;
— у жодному разі не біжіть назустріч співробітникам правоохоронних органів або від них, тому що вони можуть прийняти вас за злочинця;
— якщо є можливість, тримайтеся подалі від дверей і вікон.
Після звільнення людям, які були у заручниках і навіть просто виявилися свідками терористичного акту, необхідна допомога професійного психолога.
Що в інших країнах?
США
Вбивства у школах — одне з найболючіших питань у Сполучених Штатах. Конкретні правила для шкіл встановлюються на місцевому рівні. У грудні 2012 року, після масового вбивства в школі міста Ньютан, багато закладів освіти посилили заходи безпеки.
Серед основних кроків були:
- поліпшили електронні пропускні системи;
- збільшили штат охоронців;
- установили куленепробивні класні дошки (за ними можна ховатися від стрілка);
- поставили додаткове огородження шкіл.
- запровадили щоденне відвідування шкіл поліцейськими патрулями або прикріплення співробітника поліції на постійній основі.
Наразі, близько 92% шкіл мають контроль на вході у будівлю школи,
63% мають кнопки тривоги,
61% — камери відеонагляду,
60% мають пропускну систему,
46% — контроль на вході на територію школи,
43% — мають охорону, 28 — озброєну охорону,
7% — пропуск для учнів.
Франція
Бойовики терористичної Ісламської держави неодноразово закликали вбивати французьких викладачів. Зокрема, радикальний ісламістський франкомовний вісник «Дар-аль-Іслам» поширював заклики вбивати вчителів, тому що ті «прищеплюють цінності світського суспільства» і є «ворогами Аллаха». Тому у школах Франції у 2016 році значно посилили заходи безпеки.
Понад три тисячі резервістів національної жандармерії мобілізовані для забезпечення безпеки в 64 тисячах навчальних закладах країни. Посилено патрулювання прилеглих до шкіл і університетів вулиць і територій. Мобільні патрулі розгорнуті на вулицях протягом всього навчального року. Уряд виділив додаткові 50 млн євро на термінові роботи щодо забезпечення безпеки в освітніх установах Франції.
Серед керівного персоналу навчальних закладів проводяться навчання щодо дій в екстремальних умовах. Крім того, учнів і студентів також готують до несподіванок і навчають, як діяти в разі нападу терористів і як надавати першу медичну допомогу.
Учителі грають з дітьми в ігри, які навчають їх безшумно і швидко ховатися: гра “Король тиші”, хованки в коробках, щоб навчитися не боятися темряви, гра, аналогічна відомій з радянських часів “Море хвилюється”, коли учні завмирають по команді, швидке переміщення зі шкільного майданчика в будівлю школи.
Німеччина
На початку цього року у місті Люнен 15-річний учень зарізав свого однокласника. Це відбулося прямо в будівлі школи. Один з підлітків раптово дістав ніж, зарізав однокласника, після чого спробував зникнути. Через півгодини поліція затримала його неподалік від навчального закладу.
Німецькі політики вже підняли тему безпеки в школах. Серед пропозицій — встановити на входах детектори зброї. Зараз же правила безпеки у школах залежить від законів конкретної федеральної землі. Але у більшості випадків школи мають охоронців, чи систему контролю. Найбільші проблеми у бідних районах. Наприклад, Нойкьолн — район Берліна, де регулярно відбуваються напади на учнів чи вчителів.
Швеція
У жовтні 2015 року в місті Тролльхеттан чоловік вбив трьох людей у місцевій школі — одного учня і двох вчителів. Справа в тому, що у багатьох школах Швеції вільний доступ. Зайти може хто завгодно. Місцеві журналісти перевіряли, чи спитає хтось в них, що вони роблять у школі, якщо вони будуть там ходити. У 20% випадків їх взагалі не пропустили або відразу запитали, хто вони такі. Ще у 20% — запитали лише через 45 хвилин-годину. Але у 60% питали через три хвилини.
Служба державної безпеки Швеції також відвідує школи та гімназії і проводить інформаційну роботу зі співробітниками, щоб запобігти участі шведської молоді у війні на стороні Ісламської держави. Вони сподіваються, що вчителі стануть їхніми вухами та очами.
Японія
Японці приділяють безпеці багато уваги. В країні час від часу стаються стихійні лиха, тому учнів молодших класів вчать, наприклад, співати пісеньку «Мокриця під час землетрусу». Ця пісенька розповідає, як мокриця згортається в кулю, захищаючи голову. Так японці радять вести себе під час катастрофи.
Японські школярі молодших класів зазвичай ходять в школу і повертаються додому без супроводу батьків або опікунів, але це не означає, що вони користуються повною свободою. Навпаки, шкільні правила, зусилля таких організацій як Асоціації батьків і вчителів, дії місцевих правоохоронних органів, громадські освітні кампанії і сусіди-волонтери формують навколо школярів справжню мережу безпеки.
Школи вимагають від учнів користуватися певними маршрутами, відомими як цугакуро. В Японії дуже багато вузьких доріг, і міська влада спільно з шкільною адміністрацією розробляють маршрути, розташовані далеко від небезпечних трас. Міська влада маркують цугакуро спеціальними знаками, розфарбованими доріжками та іншими розпізнавальними знаками. Батьки або опікуни зобов’язані намалювати детальну карту цугакуро, якими буде користуватися дитина, і передати її школі до початку занять.
Діти також часто ходять групами. Батьківські комітети зазвичай організовують на дорогах чергування батьків, в обов’язок яких входить стежити за пішохідними переходами. А волонтери з місцевих жителів доглядають за дорогами.