Їх назвали Небесною сотнею – українців, які загинули у Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській. Гинули за честь, за волю, за право бути народом – джерелом і мірилом влади у власній державі, за країну, в якій не страшно жити.
Сьогодні ми в скорботі схиляємо низько голови перед пам’яттю людей різного віку, яких було вбито у мирний, цивілізований час ХХІ століття.
А сотню вже зустріли небеса…
Летіли легко, хоч Майдан ридав.
Із кров'ю перемішана сльоза …
А батько сина ще не відпускав.
Й заплакав Бог, побачивши загін:
Спереду сотник, молодий, вродливий,
І юний хлопчик в касці голубій,
І вчитель літній – сивий-сивий.
І рани їхні вже їм не болять…
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло …
Як крила ангела, злітаючи назад,
Небесна сотня в вирій полетіла …
